Чи закінчився тунель? Адже світла в кінці так і не видно
- Новини компанії
- АТ «ЗНВКІФ «ФАРМ ІНВЕСТ»: позачергові загальні збори учасників
- ПАТ «ЗНВКІФ «ФІНАНСОВИЙ СТАНДАРТ»: чергові загальні збори учасників
- АТ «ЗНВКІФ «ТАМОНТЕН: чергові загальні збори учасників
- АТ «ЗНВКІФ «СУВЕРЕН»: чергові загальні збори учасників
- Інформація щодо прийняття рішення про ліквідацію ЗНВПІФ «Капітал»
- Новини ринку
Чи закінчився тунель? Адже світла в кінці так і не видно
Нинішньому керівництву України не позаздриш... Перелік найактуальніших завдань, що вимагають негайного вирішення, навряд чи здатний обмежити десятком пунктів навіть найзапекліший оптиміст. Стан справ практично в будь-якому аспекті розвитку країни описується в діапазоні характеристик від «важке» до «катастрофічне». Зрозуміло, пріоритетним напрямом зараз є збереження територіальної цілісності країни, успішне завершення військової операції та в цілому гострої політичної кризи. Проте вже зараз необхідно приймати рішення, які дозволяти стабілізувати ситуацію в країні. Розумним підходом для поступового виходу на шлях розвитку, набуття бази для економічного прориву є акцент на небагатьох, але дійсно ключових питаннях, вирішення яких дозволить зрушити з місця застряглого в болоті економічного воза. І одним із таких питань є реформування фондового ринку країни. Цей ринок, ключовими елементами якого є субринки позикового капіталу і цінних паперів, у розвинених країнах є, з одного боку, пріоритетним фактором, а з іншого – достовірним індикатором економічного розвитку. Позиковий капітал і цінні папери як інструменти мобілізації відкладених коштів (населення і різних підприємств) забезпечують акумулювання капіталу для фінансування економіки, сприяючи зростанню виробництва та підвищенню добробуту населення (як безпосередньо, шляхом отримання інвестиційних доходів, так і опосередковано, оскільки зростання ВВП країни супроводжується розширенням соціальних програм, підвищенням доходів населення в цілому тощо).
Проте важливість цього компонента економіки, його величезний мотиваційний потенціал влада України, схоже, так до цих пір і не усвідомила. Ні, на перший погляд ніби все непогано. Виникнення ринку належить ще до періоду існування Української РСР, коли в червні 1991 р. був прийнятий закон про цінні папери і фондову біржу, перероблений у зв’язку зі зміною ситуації у фінансовій сфері за майже 15 років у закон про ЦП та фондовий ринок. Становлення ринку стало можливим завдяки проведеній у 1992 році приватизації майна держави, коли всі громадяни України незалежно від віку отримали майнові сертифікати (у формі депозитних рахунків). Хоча, зауважимо, з урахуванням результатів цієї приватизації для 999 з 1000 жителів країни навряд чи варто використовувати слово «завдяки». Етапами генезису ринку були створення на базі департаменту Міністерства фінансів спочатку Державної комісії (з червня 1995 року), а пізніше, з листопада 2011 року – Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка задекларувала як свою місію впровадження єдиної державної політики у цій сфері та, що особливо важливо, захист інтересів громадян країни і держави в цілому. Щодо останнього говорити особливо складно, оскільки навряд чи в інтересах населення країни було прийнято багато регуляторних документів, що ускладнюють діяльність на фондовому ринку. Розвиток ринку, по суті, всі ці роки йшов хаотично, в галузі законотворчості спорадично виникали якісь ініціативи, іноді вони навіть доходили до проектів президентських указів. Так, розглянутий ще в листопаді 2010 року проект Указу Президента України «Про схвалення Програми розвитку фондового ринку України на 2011–2015 роки» так і залишився проектом. Характеризуючи розроблювану Програму, тодішній глава ще Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку зазначав, що до 2015 року цей ринок докорінно зміниться, стане доступним і прозорим, а саморегульовані організації будуть активно співпрацювати з Комісією для підвищення ефективності загальної діяльності.
Перманентний процес розробки правового поля фінансової сфери, відповідної нормативної бази здійснювався під активні рапорти про гармонізацію та адаптацію, хоча і сьогодні багато положень української нормативної бази концептуально відрізняються від європейських законів, що регулюють відповідні сегменти ринку. При цьому навіть якщо приймаються окремі закони, розроблені в створі світових стандартів, то їх реалізація окремими деталями часто зводить нанівець позитивні посили. Так, процес дематеріалізації іменних акцій, спрямований, зокрема, на підвищення привабливості вітчизняних цінних паперів серед зарубіжних інвесторів, тягнеться вже 14 років, починаючи з прийняття Положення про переведення акцій у бездокументарну форму. Заключним акордом стала остання затримка, викликана втратою реєстрів ЦП, що згоріли в ході лютневих подій 2014 року в Києві.
Уряд України, словом і ділом показуючи свою орієнтованість на європейські концепції організації соціально-економічної структури в цілому, має знайти можливість вирішити основну на сьогодні проблему фондового ринку – розробити основоположні принципи його організації. Це дозволить створити конкурентоспроможний фінансовий сектор, наповнити знесилену економіку інвестиційними ресурсами, забезпечити їх оперативний та оптимальний перерозподіл, замінити корупційні схеми реальними й ефективними економічними зв’язками, а також сприятиме вирішенню проблеми бюджетного дефіциту і прискорення руху країни як у плані зростання ВВП, так і в аспекті людського розвитку.
У сьогоднішніх же умовах, коли наростає глибина кризових явищ в економіці, підірвана відносна (до того) стабільність у валютно-фінансовій сфері, а на сході йде активна фаза АТО, уряд всіма мислимими способами намагається наповнити бюджет. Це зрозуміле бажання, яке, однак, супроводжується рядом не дуже зрозумілих для фахівців фондового ринку дій основних регуляторів – НБУ і НКЦПФР. Задеклароване Нацбанком прагнення сформувати мегарегулятор фінансового ринку захопило зненацька не тільки професійних учасників, а й представників Центрального апарату НКЦПФР, що саме по собі є яскравим свідченням відсутності узгоджених дій указаних регуляторів та свідчить про практичну неможливість формування єдиної методологічно обґрунтованої політики.
Фахівці фондового ринку побоюються, що буде прийнято рішення про його повне реформування шляхом оперативного приведення діяльності учасників у відповідність з діючими в Європі стандартами. Таке побоювання має під собою підстави, зокрема воно зумовлене необхідністю гармонізації всіх стандартів. Однак очевидно, що в короткі терміни це виконати неможливо, тому такий корінний перелом нинішньої діяльності ні до чого доброго не приведе. Досвід «зруйнувати до основи, а потім ...» показує, що потім йдуть довгі роки розрухи, яку нинішня і так ослаблена Україна вже може й не подолати.
Розвиток фондового ринку має будуватися на довгостроковій основі та на детально розробленій програмі. Необхідно врахувати всі плюси й позитивні напрацювання, корисні досвід реалізації депозитарної реформи та введення акцизного податку за ЦБ і зрозуміти, які заходи були непотрібними, що гальмують ринок. Для цього потрібні широке обговорення, конструктивні дискусії, розробка рекомендацій фахівців, в яких будуть враховані думки всіх гравців ринку – і профучасників, і регуляторів. Ті реформи, що наразі реалізуються, слід переглянути з позиції доцільності, відповідності європейським нормам і можливості завершення. А найголовніше – це те, що діяльність, яка проводиться, і підготовлені рекомендації повинні бути елементом єдиної узгодженої системи поетапного реформування економіки країни в цілому, котра, після прийняття рішення про її реалізацію, повинна послідовно і грамотно виконуватися.
Перспективи розвитку фондового ринку України коментує Тетяна Бугакова, начальник відділу з управління активами компанії Pro Capital Asset Management.
Безумовно, українському фондовому необхідне перезавантаження, але це має відбуватися поступово й обов’язково повинні враховуватися інтереси як учасників, так і потенційних інвесторів. На сучасному етапі нашому уряду нічого не заважає прийняти досвід розвитку фондового ринка в Європі та поступово, адаптуючи його під українські реалії, вносити зміни в наше законодавство. Але зараз, на жаль, ми бачимо зовсім іншу картину. Впроваджуючи новий Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов до економічного зростання в Україні» та відповідне до нього законодавство, наш уряд думає тільки про наповнення казни сьогодні й забуває про те, що вже в найближчому майбутньому це може дуже негативно відбитися на розвитку фондового ринку в Україні та надовго відлякає як внутрішнього, так і закордонного інвестора.